З таким запитанням до юристів Юридичного бюро «Мета-Інформ» нещодавно звернулась головний бухгалтер, яка працює на декількох підприємствах.
Із задоволенням роз’яснюємо: перш за все, право на відпустку закріплено нормами ст. 2 Закону України «Про відпустки» та ст. 74 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких громадянам, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Безперечно, таке право мають не тільки сезонні та тимчасові працівники, а й сумісники. Та якщо особа реалізує належне їй право на працю шляхом укладення трудової угоди на умовах сумісництва, то порядок застосування передбаченого права на відпустку має певні особливості та повинен реалізовуватись з урахуванням норм ст. ст. 10 і 25 Закону України «Про відпустки». Так, відповідно до абз. 7 ст. 10 вищезгаданого Закону щорічні відпустки повної тривалості (не менш як 24 календарних дні) до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві за бажанням працівника надаються, у тому числі, сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. До того ж, необхідно пам’ятати, що у разі, коли тривалість відпустки за сумісництвом менше тривалості відпустки за основним місцем роботи, суміснику надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Яким чином реалізовується право на щорічну відпустку, коли така відпустка на роботі за сумісництвом довша, ніж за основним місцем роботи? Відповідь надали фахівці Міністерства соціальної політики України у листі від 12.09.2016 р. № 1294/13/84-16: «…У випадку, наведеному у листі, тривалість щорічної і додаткової відпустки на роботі за сумісництвом більше, ніж за основним робочим місцем, на 4 дні. У цьому випадку працівник може приступити до роботи за основним місцем роботи, а за сумісництвом – продовжувати перебувати у відпустці; приступити до роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом і скористатись правом на грошову компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки (ст. 24 Закону України «Про відпустки»); оформити на роботі за сумісництвом відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону України «Про відпустки»)».
Автор: Андрей Крыжевский - управляющий партнер, юрист Юридического бюро "Мета-Информ".