Нещодавно Державна фіскальна служба України розмістила у ресурсі «ЗІР» відповідь від 05.10.2018 р. на запитання: «Які дії контролюючих органів, якщо при організації перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника або його законних представників) за місцезнаходженням (місцем проживання)?» Тож, пропонуємо переглянути найголовніше з цього роз’яснення та акцентувати увагу на позиції Верховного Суду України з вищезгаданого питання.
Так, представники фіскальної служби підкреслюють, що відповідно до пп. 16.1.11. Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця. У той же час, згідно з пп. 1.4.5. розд. I Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 р. № 22 (далі – Методичні рекомендації), у разі, коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, у той же день складається відповідний акт у довільній формі, що засвідчує цей факт. У такому акті рекомендується зазначати інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо), дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки, адресу місцезнаходження платника податків, за якою встановлено відсутність платника, та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти.
При цьому підрозділ органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом двох робочих днів із дня, наступного за днем складання такого акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) органу ДФС і передає запит на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу відповідного територіального органу ДФС за основним місцем обліку платника податків. До запиту додається копія акта про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням, а також надається інформація про результати проведених заходів структурним підрозділом органу ДФС шляхом спілкування (телефон, пошта, факс тощо) із платником податків щодо з'ясування його фактичного місцезнаходження.
Оперативний підрозділ відповідного територіального органу ДФС не пізніше 10 календарних днів із дня отримання запиту в обов'язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу з наданням копій отриманих у ході його виконання матеріалів. У разі встановлення місцезнаходження платника податків оперативний підрозділ органу ДФС не пізніше наступного робочого дня письмово направляє ініціатору запиту інформацію про встановлене місцезнаходження (за необхідності працівниками оперативного підрозділу складається відповідна довідка). У разі, якщо внаслідок заходів, ужитих працівниками оперативного підрозділу, не встановлено місцезнаходження платника податків у визначені пп. 1.4.5. Методичних рекомендацій терміни, такий підрозділ повідомляє про це структурний підрозділ органу ДФС, який ініціював проведення заходів на встановлення місцезнаходження платника податків, і передає керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) відповідного органу ДФС службову записку та матеріали про проведену роботу.
Доволі цікавою є постанова Верховного Суду України від 08.08.2018 р. по справі № 823/1294/17. Нижче – стислий виклад обставин справи та правова позиція з відповідного питання.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді про призначення позапланової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контролюючим органом прийнято наказ «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ФОП ОСОБА_3». Тож, посадовими особами ГУ ДФС у Черкаській області здійснено виїзд за адресою фактичного здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, з метою вручення відповідного наказу та ознайомлення з направленням на перевірку.
За результатами виїзду на перевірку складено акт про невстановлення за місцезнаходженням та неможливість розпочати позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 та передано запит до оперативного управління Головного управління ДФС у Черкаській області.
Судами встановлено, що контролюючим органом неодноразово приймалися накази про проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 та здійснювались виїзди уповноважених осіб контролюючого органу на адресу підприємця, за результатами яких складені акти про невстановлення за місцем знаходження та неможливість розпочати перевірку. Врешті-решт, представниками фіскальної служби на адресу реєстрації ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом направлено письмове повідомлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (наказ) та направлення на перевірку, які повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання», після чого контролюючим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, в якому зазначено, що перевірка проведена у приміщенні ГУ ДФС у Черкаській області.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду (що залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду) адміністративний позов задоволено та визнано протиправними дії головного державного ревізора – інспектора. Верховний Суд України залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, та відзначив, що:
у разі, коли при організації документальної перевірки встановлено відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт перевірки місцезнаходження платника податків, але контролюючим органом відповідний акт не складався;
контролюючий орган не уповноважений здійснювати спроби на проведення перевірки у вигляді видання багаторазово наказів у межах виконання ухвали слідчого судді, не виконавши вимоги законодавства щодо встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) позивача;
доводи контролюючого органу щодо ухиляння ФОП ОСОБА_3 від зустрічі з працівниками ГУ ДФС у Черкаській області з метою уникнення отримання письмових повідомлень про проведення документальної перевірки та ознайомитись з направленням на перевірку, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями листків непрацездатності;
контролюючим органом були вчинені дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, в той час як фактично було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3, що свідчить про її протиправність.
Автор: Андрей Крыжевский - управляющий партнер, юрист Юридического бюро "Мета-Информ".