14 травня 2019 р. набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у судовій справі № 826/8917/17, згідно з якою визнано нечинною постанову КМУ «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 295 від 26 квітня 2017 р. Нагадаємо, що постановою затверджені Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Перший з них, зокрема, встановлював процедуру здійснення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань. Треба зазначити, що серед правників навколо постанови 295 постійно точилися дискусії щодо її законності, адже:
1) її норми конфліктували з нормами ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 р.;
2) багато питань виникало щодо відповідності законодавству надто розширеного переліку підстав проведення інспекційних відвідувань (невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; перевірки роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів та інші).
Тож тепер перевірки, що проводяться на підставі зазначеної постанови, мають бути скасовані, адже наразі відсутнє правове підґрунтя для їх проведення.
Але треба зазначити, що:
1) це не означає заборону/неможливість здійснення Держпраці відповідних перевірок, у тому числі щодо неоформлених працівників; тепер такі перевірки будуть здійснюватися виключно на підставі та із додержанням процедур, встановлених Законом 877;
2) штрафи за порушення законодавства про працю - 125 190 грн. (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків), 41 730 грн. (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці) та інші, залишаються, адже вони встановлені ст. 265 Кодексу законів про працю України та їх накладення від постанови 295 ніяк не залежить.
Автор: Андрій Крижевський - керуючий партнер, юрист Юридичного бюро "Мета-Інформ".